Назва: «Київський торт» (офіційна назва; у народі — «Київський»)
Регіон: Київ — місце народження і основне виробництво
Автори: Костянтин Петренко (начальник бісквітного цеху) і Надія Чорногор (помічниця); у 1973 р. Ганна Курило та Галина Фастовець-Калиновська отримали авторське свідоцтво Ради Міністрів УРСР
Виробник: фабрика ім. Карла Маркса (нині Київська кондитерська фабрика Roshen); на фасаді Roshen — мініскульптура Київського торта
Статус: абсолютний лідер серед українських солодких сувенірів; «оригінальний рецепт і досі тримається в секреті, належить компанії Roshen»
Категорія: торт / десерт
Сезонність: цілий рік; традиційний «столичний сувенір»
Що таке Київський торт
Київський торт — два хрустких білково-горіхових коржі з масляним кремом «Шарлотт», прикрашених з двох боків горіховою крихтою, а зверху — масляним кремом різного кольору з характерним квітковим візерунком.
Два розрізнення:
- Київський торт ≠ звичайний безейний торт. Горіхи (кеш’ю або фундук) обов’язково входять до складу коржів, а не лише прикраси. Крем «Шарлотт» — на яйцях і цукровому сиропі, не просто «масляний».
- «Каштанова» упаковка — не випадковість. Візерунок упаковки із зеленим листям та двома каштанами, створений у 70-ті роки, став класичним: каштан — неофіційний символ Києва.
Три версії народження і одна легенда
- Легенда про «помилку». Кондитери забули прибрати збиту яєчну масу в холодильник. Начальник цеху Костянтин Петренко і Надія Чорногор вирішили спекти торт з того, що вийшло.
- Версія про держзавдання. У 1956 р. СРСР отримав велику партію горіхів кеш’ю від Індії. Партія доручила кондитерам створити десерт. Найкраще впоралась київська фабрика.
- Офіційна версія. Рецептура і технологія були розроблені у 1956 р. у результаті наполегливих експериментів. Лише у 1973 р. Ганна Курило та Галина Фастовець-Калиновська запатентували рецепт.
Звідки назва
«Київський» — від міста. Проста географічна прив’язка, що з часом стала «власною назвою»: не «торт із Києва», а «Київський» — як власне ім’я.
Склад і механіка: три етапи
Процес складається з трьох етапів: приготування коржів, крему і збирання.
Коржі: збиті білки з цукром, горіхами (кеш’ю або фундук) і кукурудзяним крохмалем. Повільне випікання при низькій температурі.
Крем «Шарлотт»: яйця + цукровий сироп + вершкове масло. Варіанти — з додаванням какао або без.
Збирання: два коржі, прошарок крему між ними, боки обсипані крихтою, верх прикрашений квітковим візерунком різнобарвного крему.
Смак, аромат, відчуття
Київський торт — золотисто-бежевий знизу, строкато-кольоровий зверху. Характерний хрускіт при розрізанні.
Смак — солодкий, горіхово-безейний, з легкою ванільно-коньячною ноткою крему. Хрусткий корж і ніжний крем — основний контраст.
Радянські черги і «сувенір зі столиці»
У радянські часи «Київський торт» можна було купити лише в Києві. Черги за ним з’являлися зранку. Торт везли в Москву і по всій країні як подарунок.
«В Москві про Київ часто судили по «Київському торту» і «Городку» у Берестейському готелі» — і ця «торговельна дипломатія» значить більше, ніж просто кондитерський успіх.
Київський торт як «солодкий паспорт» міста
Київський торт — найвідоміший «солодкий паспорт» українського міста. Він пережив СРСР, кризи, конкурентів — і залишається незмінним стандартом «підарунка зі столиці» для гостей і туристів.